Інколи довга подорож до мрії насправді є мандрівкою до себе. І все, що в ній потрібно, – це 80-літровий рюкзак-компаньйон, сміливість і усмішка. Автобіографічна розповідь у режимі наживо перенесе в суворі кавказькі країни, небезпечні ситуації, несподівано щасливі фінали і неймовірний колорит Індії. Дорога як наркотик, світ як мапа пригод, а людина у ньому як найбільше відкриття.
   Книжка-мандротерапія.

   Марина Гримич у своєму новому романі “Вугледар – 2099” зазирає в наше майбутнє. Принаймні так їй здається. А як воно насправді – не знає ніхто. Адже з кумедного прогностичного сюжету виринають добре впізнавані реалії, характери і звички.
   Дія роману розгортається не в Києві і навіть не у Львові, а у двох непримітних, на погляд сучасного обивателя, локусах. Перший – Вугледар. Сьогодні це маленьке, чисте і миле шахтарське містечко в Донецькій області, а в майбутньому – університетський і технологічний центр світового значення і надсучасна міська агломерація. Друге місце дії – Піски Удайські: нині це скромне сільце в Полтавській області, але в майбутньому йому доведеться рятувати, щоправда, в дуже оригінальний спосіб, репутацію України.

   Діана, Тамара і Наталя, вирвавшись із провінції, приїжджають до Києва. Для кожної це шанс вибороти щасливе життя без поневірянь і скрути. Знайомство із солідним агентом клініки сурогатного материнства Жорою обіцяє світлі перспективи і майбутнє мрії. Наталя закохується в Жору, не підозрюючи про справжні наміри чоловіка. Тамара виношує дітей для українських родин, поки її мати не долучається до такого “легкого” заробітку. А Діана стає сурогатною матір’ю для пари американців. Народивши, вона допомагає транспортувати двійнят Андре і Софі на інший континент, проте її кидають у чужому аеропорту без грошей і документів. Діана мусить боротися за виживання й повернути те найдорожче, чим хотіла легковажно заплатити за фальшиве щастя, — своїх дітей…

   Трагічна аварія, у якій гине п’ятирічний Джейкоб, докорінно змінює життя багатьох людей, адже причетні до неї їдуть геть, навіть не зупинившись. Так, з місця події можна втекти, але як утекти від минулого? Це питання не дає спокою ні матері загиблого хлопчика, ні винним в аварії, ні поліцейським, що, розпочавши розслідування, кружляють хибними шляхами. Тільки зупинившись і поглянувши минулому в очі, герої роману отримують те, чого прагнуть: покарання для винних і звільнення від тягаря провини для решти.

Радимо почитати. 2021

Радимо почитати. 2020

Радимо почитати. 2019