Наукова бібліотека Хмельницького національного університету

О. О. Марчак Т.Ф.,
головний бібліотекар відділу
обслуговування науковою літературою на абонементах НБ ХНУ

Бібліотечна освіта та професія за кордоном
(Дайджест за матеріалами фахових видань)


Бібліотекар – благородна професія,
професія з високими ідеалами,
і якщо нам приходиться за них боротися,
будемо робити це з оптимізмом
і почуттям власної значимості.

Міхаел Горман





   Не знаючи історії, неможливо навіть уявити, якою повагою і пошаною користувалися бібліотекарі в давні часи, який потрібно було мати авторитет професору університету, вченому, державному чи військовому діячеві, щоб зайняти посаду бібліотекаря. Знизивши звання бібліотекаря до рівня назви посади, ми пішли ще далі – з’явилися старші і головні бібліотекарі. І ця ситуація призвела до того, що просто бібліотекар – це молодший, рядовий в бібліотечному колективі. Де ж тут вже можна говорити про повагу до слова, яким визначається професія.
   А як шанується ця професія за кордоном, як здійснюється освіта бібліотечних професіоналів, чим займаються там наші колеги та які пріоритети їхньої роботи?
   Опрацьована література дає змогу стверджувати, що всі держави світу орієнтуються на США і Великобританію, де бібліотечна справа як соціальне явище досягнула найбільш високого рівня розвитку.
   Головними особливостями сучасної системи бібліотечної освіти в США є:
   ·       магістерський рівень бібліотечної освіти.
   ·       універсальність навчання - підготовка спеціалістів для бібліотек будь-якого профілю, працівників архівів, інформаційних служб.
   ·       гнучкість і динамічність системи освіти, її здатність швидко реагувати на зміни в бібліотечній справі.
   ·       орієнтація спеціальних курсів на інформаційне обслуговування споживачів, практичний підхід до змісту освіти.
   Система освіти постійно змінюється і удосконалюється, йде активний пошук нових та заміна старих форм. Підготовка професійних бібліотекарів в США здійснюється на базі вищої освіти І ступеня – чотирьохрічного навчання в коледжі з присвоєнням ступеня бакалавра. Ступінь магістра бібліотечних наук – друга після бакалавра.
   На І ступені навчання, студент отримує загальнонаукові знання, як необхідну базу для дальшого професійного навчання. Професійну бібліотечну освіту в Америці здійснюють лише на ІІ ступені, згідно магістерських програм.
   Важливою особливістю американської системи освіти є те, що людина, яка має ступінь бакалавра, може спеціалізуватися в різних областях знань.
   Програми в області бібліотечної справи і інформатики існують при університетах чи ВНЗ, які мають статус університетів. Престиж цих навчальних закладів дуже високий та залежить і від репутації університету і, зокрема, бібліотечної школи (тобто бібліотечної програми). Бібліотечна програма повинна обов’язково бути акредитована АБА (американською бібліотечною асоціацією).
   Вступити в бібліотечну школу може кожен. Мінімальна вимога - ступінь бакалавра та знання іноземної мови. Процес навчання відбувається з використанням цифрових технологій. Всі студенти повинні мати власний ноутбук, який підключається до мережі університету в режимі Wi-Fi. Заняття проходять цікаво і різноманітно, переважно у формі дискусій, що вимагає від студента необхідності думати і брати активну участь у навчальному процесі, вчитись самостійно приймати рішення. За окремими темами студенти отримують завдання, які вони готують групами і потім представляють свої результати. Для групової роботи студентів передбачені спеціальні кімнати. З метою ознайомлення з практикою роботи по курсу запрошуються відповідні фахівці бібліотечної сфери, які висвітлюють досвід практичної бібліотечної діяльності. Це сприяє кращому засвоєнню теоретичних знань, підкріплених практичним досвідом.
   Більшість бібліотек США приймають на роботу тільки тих бібліотечних працівників, які пройшли навчання за програмами, акредитованими АБА та мають відповідний ступінь фахівця.
   Це свідчить про високий рівень професійної підготовки і відповідності необхідних стандартів у цій галузі. Якщо бібліотечний працівник навчався і отримав ступінь магістра з неакредитованої бібліотечною асоціацією програми, то він зобов’язаний пройти додаткове навчання.
   В США функціонує 49 вищих шкіл і філій університетів в галузі бібліотекознавства та інформатики. 7 таких закладів - у Канаді.
   Ось приклад однієї з бібліотечних шкіл університету Штату Північна Кароліна в Чапел-Хілл. Ця школа при університеті має 5 програм, за якими здобувається ступінь магістра бібліотечної справи:
   1.    підготовка магістрів-спеціалістів по роботі з інформацією і в області інформаційно-бібліотечного обслуговування;
   2.    докторантура з підготовки наукових і керівних працівників;
   3.    підвищення кваліфікації бібліотекарів та інформаційних працівників;
   4.    проведення наукових досліджень і публікації їх результатів;
   5.    підготовка бакалаврів інформатики;
   6.    додаткова спеціалізація з інформаційних систем.
   У Німеччині створено розгалужену систему освіти бібліотекарів. Але Німеччина, як і уся Європа, перебуває в процесі реструктуризації вищої школи. Так званий Болонський процес став рушієм реформ та змін. Вища освіта бібліотечного спрямування традиційно здійснюється у вищих професійних училищах. Наразі можна обрати поміж восьми професійних училищ та одного університету. Разом з тим, є велика кількість спеціальностей, пов’язаних з інформаційними науками. Більшість ВНЗ пропонують навчання на бакалавра замість спеціаліста. Вони затвердили шести- або семисеместрове навчання на бакалавра, яке включає, як правило, піврічну практику.
   Зміст бібліотечної освіти більше не орієнтований на такі заклади, як громадські, наукові бібліотеки, а зосереджується на різноманітних комерційних галузях. Він спрямовується на інформаційні технології, інформаційні дослідження, організацію знань, інформаційний та медіа-менеджмент, паблік менеджмент, інформаційні товариства та структури, послуги для цільових груп і надання інформації, роботу в галузі культури та медіа. Під час навчання велика увага приділяється проектній роботі. Здебільшого йдеться про великий міждисциплінарний проект, в рамках якого в команді розглядається тема професійного сьогодення. Така робота передбачає формування провідних якостей студентів, як-от вміння працювати у команді, використовувати здобуті знання, виявляти гнучкість, творчий підхід тощо.
   Навчання професіоналів у галузі бібліотечної справи та документації в Іспанії почалося із заснування відповідно до Королівського указу 1856 року Вищої школи дипломатики в Мадриді, де готувалися архівісти і бібліотекарі. На початку ХХ ст. розпочалася реформа планів підготовки всіх гуманітарних навчальних закладів і факультетів, внаслідок  чого перестала існувати Вища школа дипломатики. Це означало практичне виведення бібліотечних дисциплін з навчальних планів Мадридського університету. В цей же час при різних університетах Іспанії створювалися школи, курси, факультети, які готували спеціалістів у галузі бібліотечної справи і документації. Починаючи з 1982 р., створюються Університетські школи бібліотечної справи й документації, які докорінно змінили політику Іспанії в галузі підготовки спеціалістів для всіх типів бібліотек. За 10 років університетські школи бібліотечної справи і документації виникли практично в усіх автономних областях Іспанії. У бібліотеках навчальних закладів країни запроваджено денну форму навчання (3 роки). Умовою вступу є наявність у абітурієнта документа про середню освіту (8 років), про закінчення інституту (2 роки), та дворічного курсу підготовки до вступу в університет, де на досить високому рівні проводиться профорієнтаційна робота.
   Керуючись базовою програмою, затвердженою міністерством, кожна Школа бібліотечної справи вирішує питання про номенклатуру навчальних дисциплін самостійно і залежно від спрямованості. Та незважаючи на загальну тенденцію до уніфікації підготовки бібліотекарів, архівістів і документалістів, зміст навчальних програм різних шкіл дуже різноманітний, варіюється від традиційного бібліотекознавства до сучасних спеціально розроблених курсів інформатики. Система вищої бібліотечної освіти в Іспанії будується на принципах обов’язковості та вибірковості предметів. Студент самостійно складає програму свого навчання, використовуючи поради викладача.
   Основною формою навчання є лекції, семінарські і практичні заняття. Відвідування теоретичних курсів вільне. Знання оцінюються двічі на рік (у лютому та липні).
   Але систематично проводяться так звані "проби" з метою стеження за безперервним успішним засвоєнням матеріалу. На 3 курсі всі студенти мають виконати дипломний проект - "фінальну роботу". Сьогодні бібліотечна освіта Іспанії йде шляхом скасування ступеня бакалавра як мінімального та заміни його ступенем магістра. Існує величезна кількість різноманітних бібліотечних курсів різної спрямованості і тривалості.
   Говорячи про рівень, на якому здійснюється підготовка бібліотекарів за кордоном, необхідно відмітити, й те, що там існує чітке розподілення штату на "професійний" та "непрофесійний", і кадровий склад бібліотек відрізняє чітка ієрархія посад. Головне і почесне місце в цій ієрархії займають бібліотекарі, які зайняті інтелектуальною працею і в багатьох університетах по рангу прирівнюються до посад професорсько-викладацького складу з наданням відповідних академічних прав і покладанням на них обов’язків в плані наукових досліджень.
   Наступну кадрову сходинку створюють бібліотечні клерки, які виконують технічну роботу, що не потребує фахової підготовки, мають загальні навики роботи клерків і секретарів та виконують ряд бібліотечних операцій у відповідності з встановленими правилами.
   Чисельну групу працівників в університетських бібліотеках складають студенти, які працюють на умовах погодинної оплати і виконують обов’язки, близькі до обов’язків клерків. Наприклад: в бібліотеках Гарвардського університету працює 415 співробітників, з них 15%  з докторським ступенем, 50% зі ступенем магістра з бібліотечних наук, 30% - магістри з інших наук. Окрім того, більше 500 ставок відводиться для підтримки персоналу підтримки та студентів, які працюють на умовах погодинної оплати.
   Основна функція бібліотек вишів двояка:
   ·       науково-методична підтримка навчального процесу і викладання;
   ·       наукова, науково-прикладна підтримка досліджень.
   Вимога до всіх бібліотек – відповідати постійному росту знань і забезпечувати студентів і викладачів високоякісною інформацією.
   Традиційна концепція бібліотеки кардинально змінилася: від місця, куди приходили за книгами та іншими друкованими виданнями до установи, де, крім цього, можна отримати доступ до медіа-ресурсів, включаючи компакт-диски, Інтернет. Розповсюдження Інтернету змінило систему отримання бібліотечних послуг. Кожний студент (навіть той, що проживає в гуртожитку) має можливість використовувати електронні каталоги і БД, не відвідуючи бібліотеку. Але й при її відвідуванні, він не завжди зустрічається з бібліотечним працівником. Технологічно, користувач звертається до бібліотекаря тільки при реєстрації документів, які він виносить за межі бібліотеки. А при здачі бібліотечні документи просто опускаються в ящик при вході. 
   В США продовжується швидкий розвиток цифрових бібліотек. В 2005 р бібліотека Конгресу США оголосила про компанію зі створення Світової Цифрової Бібліотеки – інтерактивної колекції рідкісних книг, рукописів, карт, афіш та інших матеріалів, що належать їй та іншим національним бібліотекам, які будуть легкодоступні для будь-кого скрізь, де є доступ до Інтернету. Таким чином, бібліотекарі, як інформаційні професіонали, комбінують традиційні обов’язки з завданнями, які можуть вирішити новітні технології. Вони одними з перших усвідомили важливість інформаційної грамотності користувачів і розробили стандарти інформаційної грамотності для початкової, середньої і вищої освіти та впроваджують їх. АБА підготувала "Посібник прихильника бібліотек зі створення інформаційно-грамотних товариств". Впроваджуючи інновації, прагматичні бібліотекарі за кордоном постійно пам’ятають головну мету всіх нововведень – покращення обслуговування користувачів, а також збереження розумного балансу між необхідністю змін і збереження цінних бібліотечних традицій.
   Більша частина посад для бібліотекарів поєднує три напрямки роботи:
   ·       Обслуговування користувачів – видача документів, аналізування запитів, пошук інформації, консультування, навчання методам пошуку інформації і ін.
   ·       Технічні процеси - формування фондів, їх наукова і технічна обробка, організація і збереження фондів, комп’ютерне господарство, автоматизована система охорони. Процесами формування фонду займається найбільш кваліфікована частина спеціалістів – бібліографи, які мають галузеву освіту і ступінь магістра та володіють мовами. Вони постійно вивчають фонд і книжковий ринок. А відділ комплектування займається рахунками, замовленнями, зв’язком з постачальниками.
   ·       Адміністративні служби. Бібліотекарі керують книгозбірнею, планують бюджет, ведуть пошуки джерел фінансування, навчають працівників, здійснюють зв’язок з громадськістю.
   За статистикою бібліотеки ВНЗ в США використовують понад 4,5 млрд. доларів в рік. Виконують 1 мільярд довідок в рік, по МБА видають більше 9 млн. документів, і отримують від них майже стільки ж, проводять понад 400 тис. презентацій інформаційних ресурсів і послуг.
   В США пряме фінансування бібліотек федеральною владою дуже незначне.
   Влада США виділяє на бібліотечні потреби менше 1 долара на людину. Але бібліотеки можуть через різні програми претендувати на додаткове фінансування з боку влади. Бібліотеки ВНЗ, шкіл повністю фінансуються цими установами, додатково отримуючи невелику фінансову підтримку у вигляді подарунків і грантів, а публічні бібліотеки фінансуються з місцевих податків. В США не існує федерального відомства з питань бібліотек, проте є два федеральні агентства, які розподіляють державне фінансування і консультують Президента та конгрес стосовно бібліотечних потреб населення. В Америці у роботі з владою широко використовується лобіювання, тобто вплив зацікавлених груп громадськості на прийняття рішень владними структурами, як на місцевому рівні, так і загальнодержавному. Це, як правило, стосується загальносуспільних проблем, наприклад, закриття, відкриття бібліотеки тощо. Українським бібліотекам треба вивчати досвід лобіювання і використовувати його для свого захисту, особливо коли йде скорочення мережі бібліотек. Кваліфіковано проведена кампанія в підтримку бібліотек – це запорука успіху.
   Наперекір пророкуванню про швидке зникнення професії бібліотекаря, наплив студентів в бібліотечні школи Америки останнім часом різко зріс. Але випускники працевлаштовуються не тільки в книгозбірні, тому в деяких бібліотеках спостерігаються труднощі з заповненням вакансій, викликані конкуренцією з боку роботодавців не бібліотечного сектору та збільшенням кількості пенсіонерів.
   В Австралії державні органи майже не вмішуються в діяльність публічних бібліотек. Ними займається влада штатів і місцеві органи. Оскільки, головною проблемою в наданні бібліотечних послуг є подолання великих відстаней, то кожний штат створив службу видачі документів, головне призначення якої і є забезпечення однакового рівня обслуговування, незалежно від того, на якій віддалі бібліотека знаходиться від столиці штату. Щоденно ця служба розповсюджує по бібліотеках більше 5 тис. видань – на баржах, літаках, автомобілях, поїздах. Інтернет вплинув на вирішення проблеми відстані. Створено інтегровану сітку електронних бібліотек, зменшено вдвічі вартість підключення до Інтернету всіх сільських бібліотек і під’єднано до мережі Інтернет всі бібліотечні установи штатів, розширено діапазон мережевих інформаційних ресурсів і баз даних.
   Цікаво поставлена робота бібліотек Фінляндії. Бюджет і зарплата залежать від професіоналізму персоналу. Керівники бібліотек постійно стимулюють співробітників до праці: збільшується зарплата, система бонусів (заохочення). Обов’язково враховується робота над собою, самоосвіта, компетентність, активність, ініціатива. Все розраховано на високу свідомість і відношення до роботи. Наприклад, заробітна плата нараховується за допомогою спеціально розроблених програм, а вихід на роботу і закінчення роботи співробітників фіксуються спеціальними засобами. В роботі з кадрами широко використовується система самооцінки, яка є важливою частиною якісного управління колективом. В процесі самооцінки необхідно не тільки визначити позитивні сторони, а й 2-3 напрямки для удосконалення. Це непросте завдання, і якщо колектив чи співробітник з ним не справляються, втрачають бонуси.
   Ефективною є система взаємозаміни співробітників, їх переміщення з одного робочого місця на інше, з відділу в відділ. Раз в 5 років всі співробітники обов’язково переміщаються в інші відділи, причому, це стосується не тільки рядових бібліотекарів, але й керівників підрозділів. Подібна система сприяє кращому розумінню всіх бібліотечних процесів і виключає моменти, як перебільшення, так і недооцінки значимості того чи іншого підрозділу чи процесу, дозволяє рівномірно перерозподіляти виробниче навантаження. Один раз у п’ять років кожен працівник проходить підвищення кваліфікації. Двічі на рік проводяться "Дні розвитку", в рамках якого весь колектив збирається разом поза стінами бібліотеки і обговорюються певні теми. Інколи це поїздка в іншу бібліотеку, навіть за межі міста, чи пікнік на природі. Але бібліотека в цей час відкрита для читачів, а обслуговує її колектив іншого філіалу, організовується заміна, запрошуються волонтери. Професійний розвиток кадрів дозволяє забезпечити високий рівень роботи бібліотек.
   Японія має давні бібліотечні традиції і особливу роль в цій країні надають бібліотекам вищих навчальних закладів (460 університетів, з них: 95 - національні, 34 публічні, 331 приватні, які мають бібліотеки). На чолі бібліотеки  - директор. Його обирають зі складу професорів терміном на 2-3 роки, тому одночасно він читає лекції. На допомогу директорові призначають заступника, який і займається бібліотечною справою. Японські бібліотеки вирізняє стабільне фінансування, високе технічне забезпечення, комфортність і оригінальний дизайн приміщень. Співробітники тут не турбуються про збереження фонду, адже встановлена система захисту.
   Бібліотека повинна впливати і на своїх користувачів та тих, хто в майбутньому ними стане, мусить інформувати населення про себе і використовувати не тільки рекламні інформаційні матеріали, а й звіти для населення. За кордоном бібліотеки готують друковані звіти для громадськості, які написані зрозумілою мовою, без вживання термінів, де показуються досягнення бібліотеки, її пріоритети у майбутньому, детально подається бюджет і його використання. Такі звіти дають змогу сформувати загальну поінформованість про бібліотеку, її послуги, а користувачам – відчути себе рівноправними членами у вирішенні своїх проблем і поліпшенні їх обслуговування. Тобто бібліотека вивчає думку користувачів і враховує її при проведенні перетворень в бібліотеці.
   Велику роль в організації бібліотечної системи за  кордоном відіграють професійні об’єднання бібліотекарів – бібліотечні асоціації, які своєю діяльністю здійснюють захист працівників, піднімають престиж професії, сприяють співробітництву в усіх галузях бібліотечної науки. Так, в стратегічному довгостроковому плані одним з головних питань є правове регулювання. Через Вашингтонське бюро АБА має можливість слідкувати за законодавчою діяльністю конгресу в області бібліотечної справи, проводити роботу з конгресменами, направлену на надання федеральної допомоги бібліотекам. Канадська бібліотечна асоціація провела аналітичне дослідження "Значення канадських бібліотек та їх вплив на спільноту користувачів". Дослідження підтвердило важливу роль бібліотек та яскраво показало, що книгозбірні це: високоефективні постачальники інформації, добра підтримка для місцевої економіки, опора індустрії культури, джерело допомоги безперервній освіті, засіб пом’якшення цифрового розриву в суспільстві між багатими і бідними.
   В штаті Флорида проведене грунтовне вивчення впливу публічних бібліотек на суспільство, основний акцент був зроблений на економічні аспекти проблеми, а саме –віддачу від фінансових вкладів в бібліотеки. Цікаві результати цього дослідження:
   ·       в цілому віддача від вкладів з різних джерел в публічні бібліотеки Флориди складає 6,5 доларів на 1 затрачений долар;
   ·       кожні 6,5 тис. Доларів, вкладені в бібліотеки з державних джерел, створюють одне додаткове робоче місце, а кожний долар збільшує місцевий валовий продукт на 9 доларів та підвищує заробітну плату на 13 доларів.
   Соціальне забезпечення бібліотечних фахівців в зарубіжних країнах досить добре. Працівники спроможні самостійно оплачувати медичну страховку, додаткові внески, федеральні і місцеві податки. Великі університетські бібліотеки перераховують гроші за страхування життя співробітників, втрату працездатності, а університети, які мають медичні факультети, беруть повністю на себе повне медичне обслуговування співробітників та членів їх сімей. "Декретної відпустки" немає, але адміністрація надає 6 тижнів за власний рахунок, гарантуючи збереження робочого місця. Вагітні накопичують вихідні дні – відгули, щоб мати кілька днів перед пологами.
   Трудова відпустка - 2 тижні в рік. Хворіти можна не більше 1 дня на місяць, другий - не оплачується. Невикористані по хворобі дні переносяться на наступний місяць чи рік. Бібліотекарі, які не палять, отримують додаткові дні до відпустки.
   П’ята частина бібліотекарів працює на умовах неповного робочого дня (замість 40 годин можна оформитись на 20-30 годинний тиждень). В бібліотеках публічних і навчальних закладів робочий день триває і в вечірні години, адже стандарти АБА вимагають, щоб бібліотеки працювали зранку до пізнього вечора, тому деякі книгозбірні працюють цілодобово.
   Багато цікавого і корисного можна почерпнути з діяльності наших закордонних колег. Та наслідуючи їх досвід, не варто забувати, що і у вітчизняній бібліотечній справі є безліч позитивних моментів, які не варто забувати, а навпаки, удосконалювати, розвивати і йти вперед.

   Література

   1.      Библиотечное образование и повышение квалификации // Библиотечная профессия. Кадры. Непрерывное образование. – 2004. – С.190-387. 
   2.      Библиотечное дело мира : сб. аналит. и справ. материалов /  ; сост. В.В. Качалина. – М. : Пашков дом, 2010. – 176с. 
   3.      Башун, О.  Бібліотечна освіта в США: використання цифрових технологій / О. Башун // Бібліотечний форум України. – 2011. – №4. – С.37-38. 
   4.      Гірсберг, Д.  Шляхи освіти бібліотекарів / Д. Гірсберг // Бібліотечна планета. – 2008. – №3. – С.29-30. 
   5.      Клюев, В.К.  Профессиональное общественное объединение: встреча в 2012 г. / В. К. Клюев // Библиография. – 2012. – №2. – С.142-146. 
   6.      Краус-Ляйхерт, У.  Бібліотечна освіта за доби перетворень / У. Краус-Ляйхерт // Бібліотечна планета. – 2008. – №4. – С.15-17. 
   7.      Лесняк, Т.  Бібліотечна освіта в Польщі: система, приклади функціонування, спроба оцінки / Т. Лесняк // Бібліотечний форум України. – 2012. – №1. – С.38-42.
   8.      Лиховид, Т.Ф.  Высшее библиотечно-информационное образование в Великобритании / Т. Ф. Лиховид // Библиотековедение. – 2007. – №3. – С.94-98. 
   9.      Романов, П.С.  Путь к ученой степени в области библиотековедения : Опыт США и Канады / П. С. Романов // Библиотековедение. – 2007. – №2. – С.99-104. 
   10.  Американские репортажи: семинары, "круглые столы", библиотечные встречи / Я. Л. Шрайберг, К. Ю. Волкова, Е. В. Линдеман, И. В. Ермилина // Научные и технические библиотеки. – 2012. – №9. – С.25-37. 
  Наші координати: м.Хмельницький
вул. Кам'янецька 110/1
тел.: 77-30-38;
e-mail