Наукова бібліотека Хмельницького національного університету

   

Драчук Р.В.,
завідувач відділу
зберігання фондів НБ ХНУ

Збереження фондів у бібліотеках: історичний та сучасний аспект

    З давніх часів люди прагнули зберегти і передати знання та досвід прийдешнім поколінням, записувати певні події, які мали непересічне значення для історії, науки чи культури.
   Перші книги мали велику цінність, оскільки і матеріали, і написання їх коштувало неймовірно дорого. У більшості книги були в єдиному примірнику, а переписування їх потребувало іноді цілих років. Тому стародавніми бібліотеками була розроблена ціла система заходів, спрямованих на збереження фонду. Саме слово "бібліотека" перекладається як "сховище книг" і має тисячолітні коріння.
   У той час бібліотеки були відкриті всього два-три дні на тиждень, працювали на протязі світлового дня всього декілька годин, щоб захистити книги від вогню скіпи, свічки та смолоскипу. До 18 ст. книги приковували ланцюгами до стін. Довжина ланцюгів іноді досягала десятків метрів, особливо, якщо книга була на верхньому ярусі, а стіл знаходився внизу. Закріплення за кожною книгою постійного місця породило розстановку фонду, яка називалася "кріпацькою". Сьогодні у світі існує кілька бібліотек, де досі збереглися книги з ланцюгами. Бібліотека Херефордського кафедрального собору  (Англія) – найбільша у світі бібліотека з прикованими книгами.


   Книга на ланцюгу

   Головною цінністю бібліотеки є найбільша карта світу "Mappa Mundi", складена Річардом де Белло в кінці XIII - початку XIV ст. Бібліотека Зютфен (Нідерланди) – заснована у XVI ст. Кожна книга бібліотеки забезпечена металевою застібкою, до якої приєднаний металевий ланцюг, що проходить через стрижень, котрий фіксується в певному місці в книжковій шафі. Бібліотека Франциска Трігг (Англія) заснована у 1598 р. в місті Грентем. Вона є найстарішою з бібліотек, де дозволено користуватися особам, які не мають відношення до духовенства або освіти. Сьогодні у бібліотеці зберігається 80 прикованих книг.
   Для того, щоб ще більше унеможливити доступ до фонду, кожний бібліотекар розробляв свою систему розстановки, за якою і розміщував книги. Шифр книги був таємницею для читача майже до середини 19 ст. Не була рідкістю таємниця розташування бібліотеки. До прикладу, цар Іван Грозний так сховав фонд своєї найціннішої бібліотеки, що й до сьогодні вона ще знайдена.
   Наші предки надзвичайно цінували книги, тому й приділяли велику увагу питанню збереження книжкового фонду для майбутніх поколінь. Відомий факт, що французькому королю Людовику ХІ книги з Паризької університетської бібліотеки видавалися під заставу його особистих коштовностей (скільки важила книга, така була й вага застави).
   Традиція брати заставу бере початок з глибокої давнини: ще єгипетський цар Птолемей, палкий бібліофіл вивіз з Афін під велику заставу рукописи Есхіла, Софокла, Евріпіда і не повернув копії, втративши заставу.
   Римські бібліотекарі мали помічників, в обов’язки яких входило спостереження за збереженням книг в бібліотеках. Крім того, вони підклеювали і переписували пошкоджені рукописи. Їх девізом було: "Ні одна книга не повинна бути винесена читачем. Ми на це склали присягу". Такі слова були вибиті на одній й з плит давньої бібліотеки. Скажімо відверто, що, нам, сучасним бібліотекарям ці почуття професійного обов’язку здаються дещо пишномовними, але перейняти почуття відповідальності у наших колег з сивої давнини було б корисно.
   З кінця ХІХ ст. проблема збереження бібліотечних фондів набуває міжнародного значення. У 1898 році в Швейцарії відбулась перша міжнародна бібліотечна конференція, присвячена збереженню старовинних рукописів. Ініціатором цієї зустрічі була бібліотека Ватикану з її унікальним фондом манускриптів. Було поставлено завдання спільними зусиллями вести теоретичні розробки в галузі збереження рукописів, а центром розробки практичних пропозицій визначено бібліотеку Ватикану.
   На протязі 20 ст. різні аспекти захисту бібліотечних фондів від різних несприятливих факторів з кожним роком привертали все більше уваги спеціалістів.
   У 1927 році заснована Міжнародна Федерація бібліотечних асоціацій – ІФЛА. В її структурі є секція зі збереження та консервації фондів. Тоді ж була прийнята програма "Збереження та консервація".
   Проблемі збереження бібліотечних фондів велику увагу приділяє найавторитетніша в світі організація – Організація Об’єднаних Націй в галузі освіти, науки, культури (ЮНЕСКО). Забезпечення збереження бібліотечних фондів вона розглядає як глобальну задачу всіх цивілізованих країн, світового співтовариства в цілому. ЮНЕСКО разом з ІФЛА розробили документ "Планування заходів щодо забезпечення готовності до стихійного лиха, природних катастроф та ліквідації їх наслідків у бібліотеках".
   У 1993 році ЮНЕСКО виступила з ініціативою створити програму "Пам’ять світу", основною метою якої є спасіння унікальної документальної спадщини людства. Відповідно з’явилися національні програми – "Пам’ять Америки", "Пам’ять Китаю", "Пам’ять Росії". Ця унікальна міжнародна програма дає змогу не тільки відстежити еволюцію людської думки і побачити рух хронографа часу, а й зібрати воєдино найбільш значущу для людства документальну спадщину. Адже у всьому світі бібліотечні фонди розглядаються як стратегічний ресурс держави, головний ланцюг системи збереження культурного надбання нації.
   У 1999 році Кабінет міністрів затвердив доленосну для фондів України "Програму збереження бібліотечних та архівних фондів на 2000—2005 рр.", яка розроблялася з урахуванням усіх рекомендацій Генеральної конференції ЮНЕСКО в рамках програми "Пам’ять світу". У рамках "Програми збереження бібліотечних та архівних фондів на 2000 — 2005 рр." було підраховано приблизний обсяг державних бібліотечних фондів України, в результаті чого отримано 60 млн. документів XV — X століть, причому два мільйони з них потенційно зараховані до рідкісної і цінної документальної спадщини. На сьогодні розроблена нова Концепція державної програми збереження бібліотечних фондів на період до 2020 року.
   Відповідно до Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу", бібліотечний фонд – це упорядковане зібрання документів на паперових носіях, магнітних стрічках, у цифровій формі, що зберігаються у бібліотеці. Об’єктивною підставою для виникнення проблем збереження бібліотечних фондів є фізичний знос документів через вплив механічних і температурно-вологісних чинників, пошкодження при користуванні тощо. Так, за різними оцінками, у США під загрозою знищення перебувають близько 20% бібліотечних фондів, у Німеччині – 15%, в Російській Федерації – близько 30%, а в Україні цей показник ще вищий.
   Тому багато бібліотек світу створюють страхові фонди документів.
   Проблем у виборі виду зберігання документів дуже багато. Перенесення інформації з паперового носія на інший дорого вартісний та трудомісткий процес. Крім того, неможливо зовсім уникнути негативного впливу на друковану продукцію. Нині існують три основні методи копіювання документів: ксерокопіювання, мікрофільмування та оцифрування
   Ксерокопіювання не забезпечує збереження друкованої продукції, тому що у більшості випадків пошкоджується палітурка книги. Метод мікрофільмування вигідний у плані зберігання. Страхові копії зберігаються у вогнетривких добре провітрюваних шафах при температурі +15 градусів і відносній вологості повітря 30-40% (при чіткому дотриманні таких умов вони можуть зберігатися до 500 років). Плівки фонду користування і робочих мікроформ не потребують таких ретельних умов зберігання. Вони розміщуються у прохолодному і сухому приміщенні в контейнерах, виготовлених з безкислотного паперу. Але при частому і тривалому використанні мікрофільм зношується, вкривається подряпинами, що негативно впливає на якість зображення. І все ж , коли йдеться про тривале збереження інформації, мікрофільмування може вважатися пріоритетним напрямом.
   Оцифрування — спосіб отримання і зберігання зображень засобами комп`ютерних технологій. Інформація зберігається на магнітних або оптичних носіях. Серед переваг цього методу — швидкий доступ до інформації великої кількості користувачів одночасно. Але оптичні диски легко пошкоджуються. Варто пам’ятати і про технічне старіння устаткування [16, с.29].
   Одночасне створення страхових мікрофільмів для довготривалого збереження  і цифрових копій для широкого доступу до інформації дасть змогу створити багаторівневу систему, спроможну забезпечити як нагальну потребу в безперешкодному доступі до інформації, так і збереженість бібліотечних і архівних фондів.
   В цьому напрямку працює Національна парламентська бібліотека України, проводяться такі роботи у Львівській науковій бібліотеці ім. Стефаника, ДНПБ України ім. В.О. Сухомлинського та інших.
   Традиційні методи забезпечення збереження не завжди можуть бути дієвими. Тому  розробляються нові підходи. В останні десятиліття пріоритет надається превентивній консервації, яка дозволяє максимально підвищити збереження більшої кількості документів з мінімальним втручанням у структуру самих документів, і, відповідно, досягти найбільш економічної форми роботи.
   В Україні превентивною консервацією як самостійним напрямом діяльності в області забезпечення збереження документів стали займатися порівняно недавно.
   Саме поняття "превентивна консервація" введене в практику забезпечення збереження зарубіжними дослідниками в кінці 80 - початку 90 -х рр. минулого століття. Найбільший внесок до розвитку цього напряму зробили фахівці інституту консервації ім. П. Гетті (США), Північно-східного центру консервації документів (США), а також Дж. Бенкс (Канада), П. Уотерс (США), Р. Харві (Австралія), А. Джованіні (Швейцарія) [13, с. 30].
   Але, на жаль, комплекс проблем по превентивній консервації розглядався різними фахівцями ізольовано, без активної участі бібліотечних працівників. Не дивлячись на підвищення інтересу до проблеми превентивної консервації, багато сторін цього процесу вивчено ще недостатньо, до теперішнього часу не визначено місце і значення форм превентивної консервації в справі збереження документів. Наявний досвід практичної діяльності бібліотек в цьому плані поки що, по суті, не вивчений, не узагальнений і не проаналізований. Зараз в Україні займається цією проблемою НБУ ім. В.І. Вернадського.
   Термін "превентивна консервація" є багатозначним, але в основному використовується в сенсі профілактики, яку можна порівняти з профілактичною медициною. Превентивна консервація - це система заходів, що забезпечує комплексний захист документів, направлений на уповільнення процесів старіння шляхом створення і підтримки нормативних умов зберігання і використання фазової консервації [2,23].
   В середині сімдесятих років XX століття Служба Консервації Бібліотеки Конгресу США розробила програму щодо забезпечення збереження під назвою "Фазова консервація". Ідея фазового зберігання полягає в тому, що пошкоджені книги поміщаються в спеціальні мікрокліматичні контейнери, що виготовлені за розмірами кожної книги, захищають видання від дії зовнішнього середовища до його реставрації. У такому контейнері книги можуть бути видимими, вивчатися, видаватися користувачам. В основі цього підходу є поділ на фази складових частин всіх потреб у забезпеченні збереження документів, пов'язаних як з навколишнім середовищем, так і зі всіма методами обробки. Перша фаза має за мету збереження істотної частини книжкових зібрань, друга - забезпечення збереження кожного окремого примірника.
   Фазова консервація (яка пізніше отримала назву "превентивною") має великий сенс, оскільки якщо правильно її проводити, то всі проблеми, що зачіпають навколишнє середовище, безпеку, надзвичайні ситуації і готовність до них, догляд за колекціями - розглядаються на єдиній основі, а не окремо. Сьогодні фазова консервація практикується в багатьох бібліотеках світу, спираючись на досвід, отриманий під час флорентійської повені 1966 р. [13, с. 28].
   У США одним з перших хранителів, які усвідомили значення розміщення книг в контейнери, був Уїллмен Спон, який у 1956 р. перейняв цей спосіб для Філадельфійського філософського товариства.
   Після впровадження фазової консервації в Бібліотеці Конгресу в середині сімдесятих років минулого століття, Дон Етерінгтон виготовив перші зразки контейнерів і почав навчати персонал. Було зроблено безліч типів - від футлярів до коробок різних конструкцій. Зараз багато бібліотек, що мають підрозділи консервації, успішно виготовляють коробки вручну, у тому числі і Нью-Йоркська публічна бібліотека, де при виробництві коробок ручної роботи використовуються комп'ютерні програми для їх конструювання. Якби в цьому напрямі працювали б у всьому світі, концепція фазової консервації значно вплинула б на проблему збереження рідкісних бібліотечних документів, але така технологія не була розвинена, акцент як і раніше робився на підтримку методу масової нейтралізації кислотності.
   Як відомо, світова бібліотечна історія не знала лиха такого масштабу, з яким довелося зіткнутися Бібліотеці РАН після пожежі 1988 р. Наявність величезного масиву пошкоджених унаслідок дії води, пари та високих температур фондів вимагала прийняття нестандартних рішень в організації відновлювальних робіт. Ці обставини спонукали розроблення та впровадження в бібліотеці програми фазової консервації, спочатку для унікальних документів з фонду Бера, а потім і для інших колекцій. Бібліотека РАН розробила програму, в якій визначалися умови зберігання пошкоджених і відреставрованих документів, розміщених у мікрокліматичних контейнерах, а також особливості використання таких документів дослідниками у читальному залі; аспекти консервації пошкоджених під час пожежі документів у мікрокліматичних контейнерах до виконання комплексу реставраційних операцій; технологічні параметри та технічні характеристики установки BOXМAKER-2 для виготовлення мікрокліматичних контейнерів різних типі та розмірів[1,15]
   До комплекту установки BOXМAKER-2 входять   комп'ютер, компресор та обладнання для подавання листа картону на розкрій. На сьогодні такого типу установок у світовій бібліотечній практиці налічується лише шість: Бібліотека Конгресу, Королівська Бібліотека Данії і університет Утрехтський - всі вони придбали верстаки з програмним управлінням фірми СМI. У Шотландії залучили англійську фірму для проектування такого ж верстаку для Національної Бібліотеки; аналогічна машина була встановлена і в Британській Бібліотеці. В Україні подібне обладнання ще не використовується. Фазова консервація успішно застосовується в Бібліотеці Академії наук (БАН) в Санкт-Петербурзі. Була спеціально розроблена нова технологія для захисту багатьох тисяч пошкоджених книг в індивідуальних контейнерах, зроблених за розміром кожної книги. БАН, отримавши фінансову підтримку від Програми грантів, використовує унікальну технологію автоматичного виготовлення контейнерів [13, с.31].
   Відомо, що багато сучасних видань друкуються на папері, який не має необхідного запасу вихідної міцності й стійкості до зношування, тому строк придатності деяких видань не перевищує 50-ти років, як наслідок, виникає потреба в реставраційних роботах.
   Реставрація документів - це відновлення експлуатаційних можливостей матеріальної основи документа за допомогою відтворення першопочаткової форми, частини тексту, очищення і збільшення міцності [5, 150]. Практика реставрації, вважають деякі дослідники, нараховує тисячоліття. Існує й думка, що охорона пам'яток з'являється тільки в добу Відродження. Інші науковці переконані, що практика реставрації народилася наприкінці XVIII - на початку XIX ст., а її наукове підгрунття закладалося лише протягом XIX ст. [15, 40].
   У наш час обсяг реставраційних робіт незначний, розрив між потребою у реставрації й реальністю її виконання постійно зростає. Розв'язання проблеми можливе за умови збільшення продуктивності реставраційних робіт за рахунок механізації процесу, що вже давно практикується за кордоном.
   Об'єктом реставрації є друковані видання, що у переважній більшості мають типовий набір ушкоджень: карбонізацію різного ступеня, деформацію й механічні ушкодження.
   Усі роботи з реставрації слід проводити диференційовано, тобто залежно від цінності докуме­нта. Вони передбачають послідовність дій:
  • обстеження фізичного стану фондів, створення автоматизованого банку даних з диференціацією документів за видами необхідних реставраційних робіт залежно від їхньої цінності й фізичного стану, формування обґрунтованої черговості реставрації документів;
  • впровадження новітніх технологій і результатів наукових розробок у процеси реставрації, а саме заповнення втраченої частини аркуша документа на реставраційних листодоливочних машинах за допомогою паперової маси, зміцнення аркуша методом машинного розщеплення і ламінування на­шаруванням на папір термопластичної плівки або композитів, що містять термопластичний компонент для документів XX ст.;
  • технічне оснащення процесів масової й індивідуальної реставрації;
  • здійснення профілактичного ремонту документів у відділах фондоутримувача в обсягах, достатніх для своєчасного усунення дрібної дефектності.
   У результаті цих дій, виходячи з досвіду закордонних колег, можна збільшити обсяги реставраційних робіт на 50-60% [7, 10].
   Як приклад наведемо випадок із середньовічною бібліотекою у французькому місті Шартр, що була знищена в ході бомбардування міста авіацією союзників 26 травня 1944 р. Колекція нараховувала понад 2 тис. середньовічних книг і пергаментів. Більшість із них датувалася дванадцятим сторіч­чям. На думку ряду фахівців, це була найбільша бібліотека середньовічних текстів у світі. Вона вважалася національним надбанням Франції, більшість з  робіт ніколи не публікувалися. Незважаючи на те, що після пожежі частина скарбів була врятована, велика кількість книг постраждала настільки, що вважалася безповоротно втраченою [4, 30]. Однак сучасна технологія, відома як мультиспектральна зйомка, дозволила відновити зміст частини праць, у тому числі й найбільш постраждалих від вогню, і знову зробити його доступним для вчених. В наш час мультиспектральні знімки, які знайшли несподіване застосування в археології, широко використовуються для дистанційного зондування Землі з космосу. Даною технологією заціка­вилися археологи, які вже використовують її при відновленні античних сувоїв з римського міста Герку­ланума, знищеного при виверженні Везувію у 76 р. н.е. Її виняткова перевага в тому, що при мультиспектральний зйомці не руйнується сам досліджуваний матеріал. Сувої з Геркуланума, як і ма­нускрипти із шартрської бібліотеки, сильно карбонізувалися внаслідок інтенсивного нагрівання. Однак шартрські тексти, окрім вогню, надзвичайно постраждали і від води під час гасіння пожежі; особливо вода пошкодила згорнуті в сувої пергаменти. У результаті впливу спочатку вогню, а потім води пергамент став дуже схожим на скло й настільки ж ламким.
   Кажучи про збереження фонду в бібліотеках, потрібно відмітити, що всі заходи, які проводять бібліотеки, націлені на те, щоб фонди їх були повноцінно використані читачами. Але фонд може зазнати шкоди саме від тих, для кого він призначений, або ким зберігається. Гарантією збереження фонду з соціальної точки зору є свідоме ставлення до бібліотечного документа як суспільного надбання, особиста зацікавленість читача у виконанні правил користування бібліотекою, вміння, навики та звичка бережливо поводитись з документами.
   Не менш важливим є і відношення працівників бібліотек до збереження книжкових багатств. Вони повинні дотримуватись всіх норм і правил зберігання. Але їх старання будуть марними, якщо держава не буде фінансувати  бібліотечні установи всім необхідним обладнанням. Уряди зарубіжних країн бібліотекам приділяють належну увагу. Візьмемо для прикладу Апостольську бібліотеку Ватикану. У її залах і сховищах встановлені сучасні системи кліматичного контролю, а також новітні сигналізації та охоронні системи. Крім того, на 70 тисяч книг були встановлені комп'ютерні чіпи, щоб видання не можна було непомітно винести з будівлі. Всього було витрачено близько 11,5 мільйонів доларів. Все це сприяє збереженню цінних фондів бібліотеки. 
   У графстві Західний Йоркшир побудовано чи не найбільш технологічний "курорт" для книжок у Європі — тут зберігаються національні газетні фонди. Щоб зібрати усі газети та розмістити їх в бібліотеці, 167 вантажівок півроку перевозили 280 тисяч томів газет. Це сховище офіційно відкрили 23 січня 2015 року — його спорудження обійшлося у 33 млн. доларів. Загальна площа складає 5,2 тис. м2; стелаж завдовжки 83 м має 50 м завширшки та 24 м заввишки (так, майже як 9-типоверховий будинок). 7 млн. примірників газет вагою до 800 тон — такий запас міцності у цього сховища. Повністю автоматизована система відповідає за обслуговування 144 тис. контейнерів — вона ж керує 9 роботами-кранами і доставляє щогодини 250 документів. Фонд на півтора мільйони примірників обслуговує усього 5 людей. Доставка замовлення до головної читальної зали можлива протягом 48 годин, незалежно від рідкісності видання. Система також контролює рівень кисню, вологості, температури (не більше 16 С) та здатна попередити пожежу будь-якого рівня. Подібних розробок для газетної індустрії в світі не існує.
   Наукова бібліотека Хмельницького національного університету завжди приділяла велику увагу збереженню фонду, оскільки це питання пов’язане з життєдіяльністю будь-якої книгозбірні. Збереження фондів в НБ забезпечується комплексним підходом до його обліку, розміщення та зберігання.
   У  книгозбірні розроблені відповідні регламентуючі документи, за допомогою яких здійснюється управління технологіями збереження (положення про збереження фондів, правила користування бібліотекою, правила користування фондом, правила внутрішнього розпорядку та ін.), а також регламентуючі інструкції, що стосуються різноманітних питань збереження фондів: від обліку документів до забезпечення умов їх фізичного зберігання.
   Збереження фондів – єдиний безперервний процес, який починається з моменту надходження документів у бібліотеку та триває протягом усього періоду їх використання й зберігання, та регламентується інструкцією "Шлях документа в бібліотеці".
   Серед заходів, що забезпечують збереження книжкових фондів, особливе місце займає інвентаризація, яка проводиться поетапно в усіх структурних підрозділах книгозбірні, включаючи й кафедральні бібліотеки. Нові технології надійно оселились в бібліотеці та активно увійшли в такий важливий напрям роботи, як збереження документів. З 2012 року інвентаризація фонду здійснюється за допомогою сканера накопичувача штрих-кодів, що значно скорочує терміни проведення інвентаризації, унеможливлює допущення помилок.
   Запровадження комп’ютерних технологій дає змогу задовольнити і вимоги збереження фондів, і надати вільний доступ до них користувачам. Адже читачі можуть зробити копії потрібних матеріалів на копірах, сканерах, власних мобільних копіювальних пристроях, або скористатися електронною бібліотекою.
   Запобігти читацькій заборгованості допомагає виховна робота з читачами. Наприклад, в рамках місячника першокурсника усім студентам-початківцям роздаються "Пам’ятки читачеві", в яких вміщені правила користування бібліотекою, інформація про розташування фондів та перелік інформаційних послуг, які надаються книгозбірнею, для всіх студентів першого курсу проводяться бібліотечні уроки, експонуються книжкові виставки як от: "Її величність Книга", "Бережіть книгу", проводяться екскурсії по бібліотеці.
   Протягом століть основною функцією бібліотекаря було збереження фондів, хранителем яких він був. Один із пунктів професійного кодексу бібліотекаря присвячений збереженню духовних цінностей свого народу, а книга - це є духовна цінність, яку ми повинні зберегти, примножити і передати наступним поколінням. Форми і методи роботи з організації збереження книжкових фондів потребують постійної уваги і розвитку з урахуванням завдань і вимог сучасності [16,17].

Список використаних джерел

  1. Беляева Ирина. Неотложная помощь пострадавшим. Программа фазовой консервации БАН // Библиотечное дело. – 2003. – № 2 [02]. – С. 14–20.
  2. Муха Л., Затока Л. Історичні та техніко-технологічні аспекти фазової консервації бібліотечних фондів // Бібл. Вісник. – 2007. – № 1. – С. 20–25.
  3. Вебер Х., Дерр М. Оцифровка как метод обеспечения сохранности? // Научно-технические библиотеки. - 1998. - № 10. - С. 6-36.
  4. Використання у бібліотеках сучасних технологій копіювання документів: Метод. поради. - Х.: ХДНБ, 2004. - 19 с.
  5. Гигиена и реставрация библиотечных фондов: Практ. пособие / ГБЛ. - 2-е изд.. перераб. и доп. - М.: Книга, 1985. - 160 с.
  6. Добрусина С. Обеспечение сохранности документов в век цифровых технологий // Бібліотечний вісник. - 2008.- № 3. - С. 11-15.
  7. Збереження бібліотечно-інформаційних ресурсів України: нова політика і нові технології: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., 20-22 листоп. 2006 р. / Харк. держ. наук. б-ка ім.. В.Г. Короленка; Уклад.: В.В. Мірошникова, О.П. Куніч. - Х., 2007. - 184 с.
  8. Збереження документів у публічних бібліотеках Східної України: Огляд діяльності / Харк. Держ. Наук. Б-ка ім.. В.Г. Короленка; Уклад.: М.М. Задорожнюк, О.Б. Стогній. - Х., 2006. - 18 с.
  9. Інноваційні технології збереження докуметних фондів: запобігання надзвичайній ситуації у бібліотеці, шляхи її подолання: Зб. наук. пр. Вип. 17 / НАН України. Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського, АБУ. - К., 2007. - 170 с.
  10. Ковальчук Г. Створення електронних інформаційних ресурсів книжкових пам'яток в НБУВ // Бібліотечний вісник. - 2008.- № 3. - С. 3-10.
  11. Мірошникова В. Комплексна система консервації та репрографії бібліотечних фондів в Україні: принципи організації // Бібліотечна планета. - 2006. - № 4. - С. 12-15.
  12. Уотерс П. Сохранение библиотечных документов в электронный век // Библиотечное дело. - 2003. - № 5. - С. 21-24; 2003. - № 6. - С. 28-30; 2003. - № 7. - с. 30-33.
  13. Туров В.М. Санітарно-гігієнічні умови зберігання книг / В.М. Туров // Шк. б-ка. - 2003. - №3. - С. 66-85.
  14. Юхимець Г.М. Вчасна реставрація або... небуття / Г.М. Юхимець // Бібл. вісн. - 1993. - №1/2. - С. 39-42.
  15. Муха Л., Мяскова Т. Бібліотекар – хранитель і носій історичної пам’яті //Бібліотечний вісник.-2002.-№6.-С.17-21.
  16. Шульженко С. Перенесення на альтернативні носії інформації як засіб збереження бібліотечних фондів.//Вісник книжкової палати.-2007.-№10.-С.28-29
 
  Наші координати: м.Хмельницький
вул. Кам'янецька 110/1
тел.: 77-30-38;
    e-mail